У передмові до каталогу творів Віктора Проданчука відомий львівський мистецтвознавець Орест Голубець констатував: «Сучасне мистецтво, в якому, здавалось би, усе вже відбулося, не перестає дивувати нас несподіваними знахідками, надто, коли це стосується українських художників.»

Віктор Проданчук на мою думку є однією з таких знахідок. Його творчі проекти і мистецькі праці до недавнього часу були більше відомими не в Україні, а іноземним приватним колекціонерам. Ситуація змінилася десь чотири роки тому, коли митець почав активно виставлятися на персональних і групових виставках у галереях Львова та Києва.

На жаль здебільшого у наш час творчі люди перетворюють своє покликання — мистецтво — у хобі, ставлячи за пріоритет бодай якісь способи втілення власної мистецької обдарованості у вузьку нішу нашого ринкового суспільства. Однак у Віктора захоплення “зароблянням грошей” у власному бізнесі — з 2005 року Проданчук є одним з засновників відомої не тільки у Львові але в Україні кузні “Модерн” – ніколи не було пріоритетним. Робота в кузні навпаки стимулює його творчу уяву і заставляє концентруватися на творчості у вільний від бізнесових замовлень час.

Після закінчення Львівської національної Академії мистецтв у Львові Віктор Проданчук майстерно оволодів техніками декоративної пластики у шамоті, глині, бронзі, гальваніці, дереві і камені. Вивчення структур матеріалу і його образотворчих якостей диктує подальший творчий шлях митця. Досконало володіючи технологіями Проданчук не обмежується самим лише “теоретизуванням на тему”, а постійно експериментує і розвиває свої навички. Першою була глина і шамот — спочатку як формотворчий матеріал для відливання бронзової декоративної пластики, а потім як потужний засіб творчості.

На відміну від чистого образотворчого мистецтва кераміка завжди асоціювалася з утилітарним елементом творчості, означеним орнаментальним чи декоративним статусом і функцією. Впродовж віків взаємодія між ремеслом і мистецтвом була неспостережуваною, змінною і важко піддавалася класифікація.

Цей статус наприкінці 19 ст. Коли представники руху “Art and Crafts Movement” спробували дати нове визначення динаміки котра існувала у творчому відношенні між глиною і об’ємною пластикою. Питання що важливіше – “форма на фоні функції”, чи “функція на фоні форми” стають основою мистецтвознавчої полеміки того часу.

Вільям Морріс і його “флористи” – однодумці стилю Liberty використовували суто функціонально-декоративний елемент матеріалу, але їм на зміну прийшов антиромантичний, багато в чому прото-мінімалістичний, конструктив Арт Деко. Роль кераміки як формотворчого елементу піднялася на суттєво вищий щабель розвитку у 1950-х роках, коли домінуючий на той час в мистецтві абстрактний експресіонізм майже повністю заперечив функціональність глини, як матеріалу, підкресливши її формотворчий вальор.

Сьогодні керамічне мистецтво набуло статусу гармонічного буття, буття, як середовища творчості ремісничої, і в той же час суто мистецької, або ж як синтез мистецтва і ремесла. Творчість Віктора Проданчука у цьому випадку є найкращим свідченням такої гармонії. Майстерне володіння навиками ремесла і матеріалізація тем та сюжетів характерних для креативної, високої образотворчості означають усі його праці.

Проектування і створення керамічних виробів масового характеру, і в той же час конструювання унікальних мистецьких об’єктів сьогодні є радше закономірністю ніж винятком. Однак Віктор ніколи не концентрувався на масовості. Він радше віддає перевагу і данину пошани шамоту і глині, як матеріалу для створення унікальних мистецьких артефактів. Так, саме артефактам, немов констатуючи мистецький факт створення об’єкту.

Його керамічна пластика формується через інтерпретацію людського тіла, природних форм, міфологічних сюжетів і соціокультурного середовища у якому він живе і розвивається. Використання об’єму чітко вписується у творчому методі Віктора Проданчука в загальну концепцію екологічного балансу між людиною і природою завдяки органічному дизайну і постійному творчому розвитку.

Часом його твори фігуративні — мова людського тіла, фігури виражаються об’ємами, жестами — але здебільшого Віктор занурюється в царину незвіданої біоморфної території. Художнику подобається така двозначність, двоїстість, така креативна трансформація фігуративного і абстрактного.

Деякі його скульптури мотивовані і методично плановані, а інші спонтанні, можна навіть сказати — інтуїтивні. Незалежно від того, як виникають його роботи — спонтанно чи розмірено, методично — для Віктора дуже важливою залишається відкритість свідомості і реакція на те, чим є глина. Йому подобається працювати в манері вільних асоціацій відшукуючи несподіване у керамічній пластиці.

Він завжди прагне, щоб думки проявлялися візуально і комунікувати з глядачем на підсвідомому рівні. Саме в такий спосіб можна отримати найбільш цікаві результати. Більшість його об’єктів відзначені більш концептуальним характером, під впливом життєвого досвіду.

Бронзова пластика і гальваніка Віктора Проданчука зображає інтенсивні взаємовідносини між художником і матеріалом що з ним він працює. Такі взаємовідносини базуються на його реакціях і контакті з матеріалом, на ідеях образотворчості і процесі формотворчості. Працюючи Проданчук постійно вивчає самого себе і матеріал. Кожна його різьба — це експеримент. В процесі роботи здається, що митець сам не знає яким буде результат, як він змінить його наступні роботи, однак це позбавляє його впевненості у рішучості у вираженні власної ідеї.

Як вже згадувалося, Віктор працює з різними техніками і матеріалами, але речі, які приваблюють його в кожній з них, і фінальна форма готового артефакту — тісно пов’язані між собою. Мистецтво бронзи і гальваніки для нього є інтенсифікація природи. Що на увазі? Перш за все процес вибору тих якостей природної форми, які здаються найбільш вдалими для творчого вираження, далі ці якості розширюються і втілюються у скульптурі. Однак, тема природи в його роботах, не є справді свідомою метою. Складається враження, що вона виникає спонтанно і інтуїтивно, як результат самого процесу творення.

Природа і час, ситуація і середовище постійно творять об’єкти такої складності, оригінальності і краси, якої людський розум не в стані відтворити. Споглядання і захопленість Віктора Проданчука цими об’єктами можливо й стало основою його творчої мови у бронзі і гальваніці. Його цікавить форма і текстура природного середовища — скам’янілості, раковини, текстури каменю, гранітні масиви, опалене дерево, земний рельєф. Сила життя і розвитку природи зачаровує його. Краєвиди гір і лісів — спільні предмети його мистецтва. Однак бронзова пластика і особливо гальванопластика абстрагуються від реального відтворення цих природних об’єктів через зусилля, що їх Проданчук прикладає у пошуку центральних і життєво важливих питань поставлених під час створення того чи іншого об’єкту.

Як і предмети/теми творчості Віктора Проданчука, так і матеріал з яким він працює є природними. Вони володіють універсальною красою навіть в необробленому стані і подекуди навіть важко деформувати таку природну внутрішню красу. У цьому випадку художник прагне інтегрувати власне враження найкрасивіших якостей будь-якого матеріалу з процесом ручного формування пластики. Завдяки цьому можна сказати, що він співпрацює разом з природою, є свого роду каталізатором звичайного ходу речей.

Усі його бронзові і гальванопластичні роботи є окремими одиницями життя, що не суперечать людським якостям любові і симпатії. Наші очі бачать тільки поверхню, геометричні фігури, але наш погляд, викликає глибокі почуття, які варіюються між безтурботністю і станом збудження.

Віктору доводилося працювати з багатьма творчими людьми спостерігаючи їхні підходи до креативності. Спроба передачі, того що митець відчуває через свої роботи інколи буває дуже важкою. Цей от внутрішній конфлікт є на думку Проданчука тим, чим повинен займатися кожен художник.

Він не намагається робити прикольні і гламурні речі, які, ймовірно й продавалися б значно швидше і частіше за ті, що мають глибину і сенс. Він просто хоче, щоби люди думали про його творчість, заглиблювалися в її першопричини, щоби глядач ставив собі запитання — про що він (митець) думав формуючи той чи інший об’єкт?

Роман Ганкевич
мистецтвознавець